ПОРЯДОК, НЕСУМІСНИЙ З ЖИТТЯМ

Невідомо, що гірше: коли закони приймають люди без профільної освіти (на що дорікають депутатам) або ж теоретики, які ніколи не перевіряли свої розробки на практиці.

Невідомо, що гірше: законодавча неврегульованість чи законодавча зарегульованість. Перша дає можливість тлумачити закон кількома способами, друга не залишає жодної альтернативи — навіть якщо закон суперечить здоровому глузду. Й невідомо, що гірше: коли закони приймають люди без профільної освіти (на що часто дорікають українським парламентарям) або ж теоретики, які ніколи не перевіряли свої розробки на практиці. Ці питання виникають після випробування на власній родині міграційного законодавства сусідніх Чехії та Словаччини — країн-членів ЄС.

Мій чоловік — громадянин Чеської Республіки — веде у Словаччині підприємницьку діяльність. Там ми й оселилися після шлюбу. Коли ж я завагітніла, з`ясувалося, що дитина, народжена в Словаччині, не може отримати словацьке громадянство, якщо обидва батьки — іноземці. Зваживши на те, що середню та вищу освіту дочка навряд чи здобуватиме в Україні, вибір було зроблено на користь громадянства Чехії. Першим кроком до його оформлення стало визнання чеськими урядами шлюбу, укладеного в Україні, та отримання чеського свідоцтва про шлюб. Чеське свідоцтво містить в собі «Угоду про прізвище дітей», яка в українському свідоцтві про шлюб не передбачена. В нашому випадку Угода мала важливе значення, оскільки при укладенні шлюбу я не взяла прізвище чоловіка. Відсутність такої Угоди призвела б до того, що дочку б записали на моє прізвище — без огляду на те, що ми подружжя. Неодружені ж пари таких проблем тут не мають: громадяни чи іноземці — вони можуть укласти Угоду в магістраті свого міста проживання.  

Після народження наша дочка отримала словацьке свідоцтво про народження, яке також необхідно було визнати в Чехії. На закладі чеських свідоцтв про шлюб та про народження дитині видається посвідчення про громадянство Чеської Республіки. Дітям, народженим на території Чехії, свідоцтво про народження та  посвідчення про громадянство виготовляють протягом години. Але на виготовлення документів для дітей, народжених за кордоном, чеське законодавство встановлює термін «до 6 місяців»! Такий термін є несумісним з положеннями словацького міграційного законодавства, яке вимагає зареєструвати дитину, народжену в родині іноземців, за адресою проживання родичів у термін «до 90 днів з дня народження», або ж, якщо цей термін пропущено, вивезти її за межі країни. Для реєстрації новонародженого необхідно вказати його закордонний паспорт, або запис дитини в закордонному паспорті батька, тобто “дорожню доповідь”, що надав їй право перетнути кордон. Виготовлення “дорожньої доповіді” дитини відбувається на підставі посвідчення про громадянство Чеської Республіки, на яке, як я вже писала вище, потрібно чекати півроку. Не сумно, чи не так?

Слід зазначити, що правило «90 днів» точнісінько  копіює порядок оформлення реєстрації в Словаччині для «дорослих» іноземців, що по суті є нісенітницею, тому що немовля не перетинало кордону, а вже тут, за кордоном, народилося. Нісенітницею в цьому випадку є й вимога вивезти дитину за межі країни, тому що в рамках Шенгену не існує прикордонного контролю чи якогось спеціального органу влади, який би це вивезення зафіксував.

Так ми і опинилися в ситуації, коли неможливо зареєструвати доньку у власній квартирі! Виготовлення словацького посвідчення з адресою реєстрації триває ще 30 днів, а без нього неможливо оформити немовляті медичне страхування й, відповідно, отримати необхідні щеплення та медичний догляд.

Численні консультації в чеському уряді та словацькій поліції у справах іноземців не допомогли знайти жодного законного вирішення цієї головоломки. Врешті-решт поліціянти «по-людськи» порадили нам порушити закон та не потрапляти їм на очі до того часу, поки чеська сторона не виготовить всі необхідні документи. Що ж до медичного страхування, то співробітники страхової компанії — знову ж таки, «по-людськи», - оформили доньці тимчасове страхування «на час туристичної подорожі» як громадянці... України.

“Доповіді” на дочку ми врешті-решт отримали. Радість від завершення багатомісячної бюрократичної тяганини не затьмарило навіть те, що допомогу по догляду за дитиною від Чеської Республіки ми не отримали, оскільки виплати на дитину здійснюються за адресою прописки матері в Чехіі, яку я, проживаючи постійно в Словаччині, мати не можу. Загальне медичне страхування дитині відтепер, як годиться, сплачує Словацька Держава.

Видатки на перекладачів, нотаріусів, виготовлення документів держустановами та тимчасове медичне страхування немовляти склали 500 євро. В Чехії та Словаччині це місячна заробітна плата кваліфікованого працівника з вищою освітою. Шлях, подоланий між двома країнами для виготовлення всіх необхідних “доповідей” в якнайшвидший термін, сягнув 2000 км. А скільки держслужбовців протягом півроку було забезпечено роботою!

Наш досвід довів,  як поверхово проведена уніфікація міграційного законодавства між країнами Євросоюзу. Бюрократична машина функціонує сама для себе за приписами, несумісними з реальним життям. Відсутність кордонів між Чехією та Словаччиною залишається поки що лише візуальною — терміни та механізми проходження дозвільних процедур не узгоджено, держави  продовжують жити за власними відокремленими правилами, співробітники міграційних установ не обізнані з вимогами міграційного законодавства країн-сусідів. Країнам ЄС потрібно подолати ще чималий шлях, щоб їх громадяни не почувалися у власному домі іноземцями.

Катерина Андреєва

УНІАН в Google News