САМОЗАХИСТ, ОБМЕЖЕНИЙ ЗАКОНОМ: НЕОБХІДНА ОБОРОНА ТА НАСЛІДКИ ПЕРЕВИЩЕННЯ ЇЇ МЕЖ

Адвокати-практики зауважують збільшення кількості кримінальних справ, пов’язаних з перевищенням меж необхідної оборони. Коментар юридичних аспектів проблеми…

Адвокати-практики останнім часом зауважують збільшення кількості кримінальних справ, пов’язаних з перевищенням меж необхідної оборони. В разі виникнення подібної ситуації людина може встигнути застосувати проти нападника легальний або не надто легальний засіб самозахисту – газовий балончик, електрошокер, газовий пістолет, викрутку чи інше знаряддя, яке маєте звичку носити у кишені – для самозаспокоєння, тому що друзі порадили, бо живете у небезпечному районі, щоб рідних заспокоїти або просто через моду. Як результат, ваш нападник – у лікарні з тяжкими тілесними ушкодженнями, а проти вас порушено кримінальну справу за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної оборони. В межах розслідування подібної кримінальної справи слідство в обов’язковому порядку перевірятиме, чи не мало місце з вашого боку перевищення меж необхідної оборони. Юридичні аспекти цієї проблеми прокоментував для ”УНІАН-Право” Директор Адвокатського об’єднання «АКТІО» Володимир ЯМПОЛЬСЬКИЙ. 

Необхідна оборона, як вона є

Клієнти, які звертаються за допомогою до адвокатських об’єднань, зазвичай, знають про існуванням у вітчизняному кримінальному законодавстві інституту необхідної оборони, однак усвідомлюють його правову сутність досить поверхнево. Мовляв, на мене напали – маю право дати відсіч. Ще більшою проблемою є тотальна необізнаність громадян з нормами, які встановлюють так звані межі необхідної оборони та визначають кримінально-правові наслідки їх перевищення.

Загалом, стан необхідної оборони належить до обставин, які виключають злочинність діяння.

Згідно зі ч. 1 ст. 36 Кримінального кодексу України (далі – КК України) необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

Кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільне небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути цього посягання (втекти, забарикадувати двері тощо) або звернутись за допомогою до представників влади чи інших осіб. 

Умови необхідної оборони

Однак, право на необхідну оборону виникає у особи лише за певних умов, визначених законом.

Так, оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо відповідні дії вчинено з метою захисту охоронюваних законом: прав та інтересів особи, яка захищається; прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); суспільних інтересів; інтересів держави.

За загальним правилом не може бути визнаним необхідною обороною захист особи від правомірного затримання працівниками правоохоронних органів. Не можуть також вважатися необхідною обороною дії, вчинені у відповідь на напад, умисно спровокований «потерпілим».

Окрім цього, необхідна оборона може здійснюватись лише від суспільне небезпечного посягання, яке відповідає ознакам злочину повністю або частково.

Також, необхідна оборона має бути своєчасною. Однак за наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється, така оборона можлива і до початку або після закінчення посягання. Для з`ясування цього необхідно врахувати поведінку нападаючого, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дає підстави особі, яка захищається, сприймати загрозу як реальну. Наприклад, перехід зброї чи інших предметів від нападника до того, хто захищається, сам по собі ще не свідчить про закінчення посягання.

Важливою умовою визнання оборони необхідною є реальний характер посягання. На практиці можливі випадки, коли особа помилково сприймає дії іншої особи як протиправне посягання на себе. Для таких випадків КК України у ст. 37 передбачає можливість правомірної уявної оборони.

Шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто здійснює посягання, а розмір такої шкоди має бути необхідним і достатнім в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. 

Перевищення меж необхідної оборони

Перевищенням меж необхідної оборони відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони розуміють смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту визнається явною тоді, коли це, з урахуванням обставин справи, є очевидним для кожної людини, отже і для того, хто обороняється. Так, явно невідповідним буде заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі, яка мала намір вчинити крадіжку, однак була викрита і не зробила спроб чинити фізичний опір.

Закон не вимагає механічної рівності між засобами і характером оборони та засобами і характером посягання. Якщо нападник, наприклад, озброєний холодною зброєю, особа, яка обороняється, може використовувати і вогнепальну зброю. Проте заподіяння при необхідній обороні явно надмірної шкоди, якщо той, хто оборонявся, розумів, що посягання можна припинити із заподіянням менш значної шкоди, може бути визнане перевищенням меж необхідної оборони. У нашому випадку, якщо нападника зупинив і змусив тікати постріл у повітря, перевищенням межі необхідної оборони може бути визнане нанесення йому відповідного умисного вогнепального поранення.

Слід зауважити, що правомірним може бути визнане застосування більш серйозних засобів або заподіяння більш значної шкоди, ніж ті, що об`єктивно були достатніми для відбиття нападу, якщо особа, яка оборонялась, не могла правильно оцінити обставини нападу і вибрати абсолютно адекватні засоби оборони чи заподіяти при захисті виключно необхідну для відбиття нападу шкоду. Наприклад, жінка при спробі зґвалтування її у відлюдному місці чоловіком фізично набагато дужчим за неї, пручаючись, наносить нападнику підручними засобами (камінням, гострим підбором черевика тощо) численні удари, які призводять до тяжких тілесних ушкоджень останнього. Об’єктивно було б достатньо одного чи декількох влучних ударів, які на певний час (достатній для втечі) призвели б до втрати нападником свідомості чи орієнтації у просторі. Однак, у таких справах завжди враховується стан сильного душевного хвилювання особи, спричинений у даному випадку посяганням ґвалтівника. 

Правові наслідки або ціна питання

Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом. Чинний КК України передбачає два таких випадки – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони та умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Відповідно до ст. 118 КК України умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Згідно зі ст. 124 КК України умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, карається громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Заподіяння при перевищенні меж необхідної оборони меншої за розміром шкоди здоров‘ю (середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень) кримінальної відповідальності не тягне, але не звільняє від обов‘язку відшкодувати заподіяну шкоду на підставі вимог цивільного законодавства.

Окрім цього, слід відрізняти випадки перевищення меж необхідної оборони та дії, що несумісні з умовами стану необхідної оборони, передбаченими КК України.

Так, якщо при необхідній обороні випадково заподіяно шкоду непричетній до посягання особі, то відповідальність, залежно від наслідків, може настати за заподіяння шкоди з необережності, тобто на загальних підставах, передбачених кримінальним законом.

Окрім цього, не можуть вважатися необхідною обороною протиправні чи правомірні дії, спрямовані на захист від гіпотетично очікуваного посягання. Так, встановлення у приміщеннях, на воротах, дверях, парканах приватних садиб різних охоронних пристроїв, які здатні завдати тяжкої шкоди здоров`ю або й позбавити життя (капкани, пристрої з електричним струмом тощо), за загальним правилом, не може вважатися діянням, вчиненим у стані необхідної оборони, через його явну передчасність.

На практиці однією з основних проблем встановлення факту перевищення меж необхідної оборони та визначення його правових наслідків залишається оціночний, тобто такий, що залежить від рівня правосвідомості та правової культури слідчого, прокурора, судді, характер визначення відповідності завданої шкоди при необхідній обороні суспільній небезпечності посягання або обстановці захисту. Тільки фаховий правовий захист адвоката у відповідній кримінальній справі може убезпечити особу від можливої судової помилки. 

Володимир ЯМПОЛЬСЬКИЙ спеціально для ”УНІАН-Право” 

УНІАН в Google News